За безмежний світ, Що відкрив мені, За мовчання лід, Божевільні дні. За тепло долонь, У яких одна - Я... За нестерпний біль, За нестримну мить, Що розквітла вже, І за все, що спить, За хмільну жагу, Перший опік вуст. За любов твою - Я тебе люблю...
Може день, а може темно. Щось чекаю, та даремно. Все було, і сонце і хмари, твоя любов тільки примара. Я б летіла - крил не маю. Твоє кохання вже не тримає. Твоє кохання мене дістало. Я не та, я іншою стала...
Десь на землі там де вітер співає тобі мою пісню, Руки чужі приголублять тебе, а на серці так тісно, Десь у вісні я бажаю тобі хай збуваються мрії, Твої на землі де ніхто вже тебе так як я не зігріє....не зігріе...І я завжди розумів,що важко буде без тебе
Вже жито половіє – жнивна (с. Клетна, Пінський р-н, Брестська обл., Білорусь Вик.: Русак Ганна Йосипівна, 1933 р.н.; Голота Ганна Дмитрівна, 1925 р.н.; Васийцич Любов Петрівна, 1929 р.н. Зап.: Я. Кнітель, Є. Гроховська, О. Нагорнюк, 2011 р.)
Перша та любов....сніг що ледь сріблить, в юних душах весняну блакить не повертається...не повертається, і не повернеться вона вже ні на мить